Склад — це частина слова, яка ви-мовляється одним поштовхом види-хуваного повітря.
Склад може утворювати один чи кілька звуків, але серед них обов’язко¬во має бути голосний. Саме голосний звук виступає в ролі складотворного (складового) й становить вершину складу. Перед ним і після нього можуть стояти приголосні, які називають нескладотворчими.
ЗАПАМ'ЯТАЙТЕ! У слові стільки складів, скільки голосних звуків.
Залежно від кількості складів сло¬ва поділяють на:
• односкладові: день, ніч, рік, вік;
• двоскладові: вес на, лі-то, о-сінь, зи-ма',
• трискладові: снігопад, за-ме- тіль, ві-хо-ла, за-ві-я, бу-ре-вій",
• багатоскладові: хлі-бо-роб-ство, сіль-сько-го-сподар-ський.
Чи є слова, які не можна поділити на склади? Так, це деякі службові час¬тини мови: в, з, і.
У слові визначають наголошений склад (на який падає словесний наго-лос) і ненаголошені склади (решта).
Типи складів
Типи складів характеризують за кін-цевим і початковим звуком складу.
Відкритий — склад, який закінчу¬ється на голосний:
ті-ло, пле-че, го-ло-ва, ру-ка, но-га, ву-хо, ши-я, що-ка, гу-би.
Закритий — склад, який закін¬чується на приголосний:
щед-рість, від-важ-ний, фут-бол, від-січ, шіст сот, під-няв, звіль-нив-шись, міль-ярд.
В українській мові переважають відкриті склади.
Крім того, ще виділяють прикриті і неприкриті склади.
Прикритий — склад, який почи¬нається приголосним:
ске-ля, гра-ніт, пта-ство, хлі ба,
кра сень, струн ко, збір ний, дзве-ні-ти, кра-ї-на.
Неприкритий — склад, який почи-нається голосним:
а-ле-я, о-ко, і-ко-на, і-де-я, у-зор,
о си ка, о-сінь, і-ній, у каз.
У ході історичного розвитку мови спостерігається тенденція до прикри¬ття початкових складів, що почина¬ються або починалися голосними: вулиця (від улиця), він (від онть), вівця (від овьця), вітчизна (від отьчизна), горіх (від ор'кх'ь), гострий (від острт»).
Складоподіл
Кожна людина досить легко поді¬ляє слова на склади й установлює їх кількість. Проте труднощі при скла¬доподілі виникають насамперед тоді, коли збігаються кілька приголосних у середині слова.
При поділі слів на склади треба враховувати такі тенденції:
• для української мови, як і для інших слов’янських, характерне тяжіння до відкритих складів;
• діє принцип зростання гучності складу: гучність звуків попередньо¬го складу має поступово спадати, а наступного — зростати.
Примітка. Найгучніші — голосні звуки, далі — в порядку зменшення гучності — со-норні, дзвінкі й глухі приголосні.
• принцип милозвучності, що зу¬
мовлює усунення груп приголос¬них у межах одного складу.
Основні правила складоподілу
• Якщо один приголосний стоїть між голосними, то він завжди нале¬жить до наступного складу: мо-ре, не-бо, ві-тер, хви-ля, па-рус, марево.
• Якщо поряд стоять два дзвінкі або два глухі звуки, то обидва нале¬жать до наступного складу:
ща стя, ка штан, рі чка, пі джак, не-сти, го-спо-дар, О-ле-ксан-дра.
• Якщо з двох приголосних перший дзвінкий, а другий глухий, то вони належать до різних складів: бе-різ-ка, буз-ко-вий, швид-ко, стеж-ка, глиб-ше, їдь-те.
• Якщо з двох приголосних перший глухий або дзвінкий, а другий со-норний, то обидва належать до на-ступного складу:
ко смос, ху-до-жник, те-хні-ка,
об рій, мі-дний, до-бре, по-тріб-но, ча-рі-вни-ця.
• Якщо поряд стоять два сонорні звуки, то вони належать до різних складів: зем ляк, бар-ві-нок, чо-тир-ма, сум-но, тор-гів'Ля, чер-во-ний,
пій ло, дев’ ять, та-єм-ни-че.
• Якщо в слові є подовжені приго¬лосні, то вони можуть належати до одного або до різних складів: по-чу-ття і по-чут-тя, ста ття і
стат тя, бла ки ттю і бла кит¬тю, зу стрі ччю і зу-стріч-чю.
» Якщо між голосними є два або більше приголосних, то сонорні звуки, що йдуть після голосного, належать до попереднього складу, а звуки, що стоять після них, — до наступного:
май стер, мор квя ний, ми ло сер-дний, ком-плекс, а-спі-ран-тці.
УВАГА!
Правила українського складоподілу не завжди збігаються з правилами переносу слів з рядка в рядок, а також із визначенням у слові морфем (найменших значущих частин).
Поділ на склади Поділ на морфеми Перенос слова най-мв-ння на-йм-енн-я на-йме-ння
і на-ймен-ня
об'є-дна-ння об’-едн-анн-я об’-єд-на-ння пі-діб-ра-ти піді-бр-а-ти пі-ді-бра-ти сьо-год-ні сього-дн-і сьо-го-дні
і сьо-год-ні
нав-чив-шись на-вч-и-вши-сь на-вчи-вшись
і на-вчив-шись
|