Звуки мови. Поняття про фонему - Фонетика - Каталог статей - Правила української мови

Вітаю Вас Гість | RSS

Правила Української мови

Четвер, 08.12.2016, 14:51
Головна » Статті » Фонетика

Звуки мови. Поняття про фонему
Серед безлічі природних звуків — шуму моря, шелесту листя, щебету пташки, завивання вітру, тобто всьо¬го, що твориться механічним коли¬ванням повітря, вирізняються звуки людської мови.
Звук мови можна розглядати:
і як явище фізичне, що виникає вна-слідок коливання повітря й харак-теризується певними акустичними параметрами (частота коливань, їхня амплітуда, тривалість тощо); а як явище фізіологічне, оскільки творення звука зумовлене роботою мовних органів та участю в ній центральної нервової системи людини;
і як явище лінгвістичне, тому що звуки виконують, і це найголовні¬ше, мовну функцію.
У процесі комунікації люди вимов-ляють і чують велику кількість зву¬ків, але для розуміння й висловлення думки важливими є лише ті, які розрізняють значення слів та їхні форми.
Хоч звуки мовлення набувають індивідуального забарвлення завдя¬ки тембру голосу, його висоті, інтен¬сивності тощо, проте вони сприйма¬ються носіями певної мови однаково й легко вичленовуються з мовного потоку.
Так, наприклад, слова сам, сом, сум, сім розрізняються голосними звуками [а], [о], [у], [і], а бив, мив, лив, шив, рив розрізняються приго¬лосними звуками [б], [лі], [л], [ш], [р]. Як бачимо, коли замінити один з цих звуків іншим, то утворюється нове слово. Може бути й так, що при зміні

 
УКРАЇНСЬКА МОВА
звука твориться не слово, а лише йо¬го форма: сонце, сонця, сонцю...
УВАГА!
Звуки створюють матеріальну (зовнішню) обо-лонку слів. Звук у мові — носій певного значен¬ня в слові.
Однак є звуки, заміна яких не відбивається на лексичному значенні слова.
Наприклад, звук [е] у ненаголоше- ному складі наближається до [ц], і тоді маємо його варіант [є"]: [зеирно], [пеиро], [зеимл'а], [стеипй]. І навпа¬ки, звук [и] у такій же позиції набли¬жається до [є]: [ли'стпок], [зи'ма],
[жи'т:а], [ви'сокиі ]. І хоч би як ми не вимовляли такі слова, їхнє лексичне значення залишається без змін.
Отже, у мові є основні звуки, т. зв. звукові типи (еталони), які відігра-ють важливу роль у творенні, розпіз-наванні й розрізненні слів, та різно¬види основних звуків, їхні варіанти. Такі звукові типи дослідники назва¬ли фонемами.
Фонема — це найменша звукова одиниця, здатна розрізняти слова та їхні форми.
Примітка. Учення про фонему виникло в другій половині XIX ст. Його осново-положником був І. О. Бодуен де Куртене (1845-1929 рр.) — російський і польський мовознавець. У XX ст. фонетична будова мови перебувала в центрі наукових заці¬кавлень багатьох лінгвістів.
Фонологічна система сучасної ук¬раїнської мови містить 38 фонем — 6 голосних і 32 приголосні.
Поділ звуків на голосні і приго¬лосні — це найбільше протиставлен¬ня у звуковій системі мови.
УВАГА!
Для того щоб відрізнити звук від букви, звук бе-руть у квадратні дужки [ ]. Наприклад, буква к («ка») позначає звук [к], а буква л («ел») — звук [л].

Переглядів: 1148
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: