|
Правопис
і та и в
закінченнях іменників
У
написанні закінчень іменників
найчастіше можуть сплутуватися
голосні і та и.
Існують
такі закономірності їх написання.
У
закінченнях -ів, -ові, -еві завжди
пишеться і незалежно від
відміни чи групи іменника: батько-
батькові, батьків; кущ- кущеві,
кущів.
У
закінченні -ами також
незалежно від відміни чи групи
іменника завжди пишеться -и:
батько- батьками; кущ- кущами;
сіль- солями.
У
давальному (кому? чому?) і
місцевому (на кому? на чому?)
відмінках однини в іменниках усіх
відмін і груп можливе лише
закінчення -і (а не -и),
причому г, к, х перед і
чергуються із з, ц, с: нога-
нозі, на нозі; рука- руці, на руці;
муха- мусі, на мусі; ріг- на розі; око-
в оці; піч- печі; ім'я- імені, в імені.
В
іменниках м'якої та мішаної груп І і
ІІ відмін, в усіх іменниках ІІІ
відміни та в іменниках ІV відміни з
суфіксом -ен- буває лише
закінчення -і (а не -и):
день- дні, плащ- плащі, ніч- ночі,
круча- кручі, ім'я- імені.
В
іменниках твердої групи І і ІІ
відмін та іменниках ІV відміни з
суфіксом -ат- у родовому
відмінку однини (кого? чого?) та
називному множини (хто? що?)
буває лише закінчення -и (а
не -і): стіл- столи, стіна-
стіни, немовля- немовляти.
Як виняток-
декілька іменників твердої групи
ІІ відміни, які в називному множини
мають закінчення -і: хабарі,
комарі, пазурі, снігурі, звірі,
друзі (хоч це іменники твердої
групи), вуса (і вуси), вівса, хліба (і
хліби з іншим значенням).
Правопис
о та е, а
та я, у та ю
в закінченнях іменників
У
закінченнях іменників твердої
групи І та ІІ відмін вимовляється і
пишеться о (а не е): столяр-
столярові, дорога- дорогою, дуб-
дубові, дубом.
У
закінченнях іменників м'якої та
мішаної груп І та ІІ відмін
вимовляється і пишеться е (а
не о): день- дневі, днем,
груша- грушею, кущ- кущеві, кущем.
У
закінченнях іменників м'кої групи І
та ІІ відмін, а також у закінченнях
і суфіксах іменників ІІІ та ІV
відмін після нешиплячих пишеться я
(а не а): токар- токарям,
токарями, на токарях, повітря-
повітрям, звіря- звіряті, звірятам.
У
закінченнях іменників твердої і
мішаної груп І та ІІ відмін, а також
у закінченнях і суфіксах іменників
ІІІ та ІV відмін після шиплячих дж,
ж, ч, ш пишеться а (а не я):
плащ- плаща, плащами, піч- печам, на
печах, лоша- лошати, лошаті, лошата.
Так само,
як а та я,
розрізняється і написання букв у
та ю: школяр- школяру
(школяреві), нашатир- нашатирю,
круча- кручу, дощ- дощу, гора- гору.
Але
іменники ІІІ відміни в орудному
відмінку однини мають лише одне
закінчення ю: подорожжю,
жовчю, тушшю, Керчю.
Закінчення
іменників
ІІ відміни чоловічого
роду в родовому відмінку однини
Іменники
ІІ відміни чоловічого роду в
родовому відмінку однини (кого?
чого?) можуть мати закінчення -а,
-я або -у, -ю: гай- гаю,
клен- клена.
Вживання
того чи іншого закінчення залежить
від значення іменника.
У вживанні
закінчень у родовому відмінку
однини в іменниках ІІ відміни
чоловічого роду, що означають назви
істот, труднощів не виникає- тут
завжди виступають закінчення -а,
-я: лікар- лікаря, горобець-
горобця, слон- слона, учень- учня.
Труднощі
виникають у вживанні закінчень у
родовому відмінку однини в назвах
неістот. Тут діють такі
закономірності.
Назви
чітко окреслених предметів і
понять мають закінчення -а, -я:
четвер- четверга, ампер- ампера,
катет-катета; палець- пальця,
жовтень- жовтня.
Назви
нечітко окреслених предметів і
понять мають закінчення -у, -ю:
пісок- піску, сон- сну, прогрес-
прогресу, ячмінь- ячменю.
Назви
населених пунктів мають закінчення
-а, -я: Херсон- Херсона,
Лондон- Лондона, Київ- Києва.
Виняток
становлять назви, у яких друга
половина співзвучна з загальною
назвою, що має закінчення -у, -ю:
Часів Яр- Часового Яру, Красний
Лиман- Красного Лиману.
У назвах
річок під наголосом виступають
закінчення -а, -я, не під
наголосом -у, -ю: (Ірпінь-
Ірпеня, Дніпро - Дніпра, але:
Інгул - Інгулу, Буг - Бугу).
Іноді, як
виняток, і в назвах нечітко
окреслених предметів
зустрічаються закінчення -а,
-я,
найчастіше під наголосом (інвентар-
інвентаря, вечір - вечора,
хліб- хлiба, Сиваш - Сиваша, гопак- гопака).
Деякі
іменники залежно від свого
значення можуть мати і закінчення -а,
-я, і закінчення -у, -ю: лист-
листа (папір)- листу (збірне
поняття), камінь- каменя (шматок
породи)- каменю (матеріал),
Алжір- Алжіра (місто)- Алжіру (країна).
Закінчення
іменників
ІІ відміни в родовому
відмінку множини
Іменники
ІІ відміни в родовому відмінку
множини можуть мати закінчення -ів
або нульове закінчення.
Іменники
чоловічого роду мають звичайно
закінчення -ів: солдат-
солдатів, тато- татів, кілограм-
кілограмів.
Нульове
закінчення в родовому відмінку
множини мають лише ті іменники, які
в множині втрачають суфікс -ин:
киянин- кияни, киян, громадянин-
громадяни, громадян.
Виняток-
слова хазяїн та похідні з нього хазяї,
хазяїв (і хазяїни, хазяїнів).
Іменники
середнього роду мають переважно
нульове закінчення: вікно- вікон,
обличчя- облич, роздоріжжя-
роздоріж.
Закінчення
-ів мають такі іменники
середнього роду: почуття-
почуттів, поле- полів, відкриття-
відкриттів, сузір'я- сузір'їв,
почуття- почуттів, життя- життів,
подвір'я- подвір'їв, море- морів,
межгір'я- межгір'їв, верхів'я-
верхів'їв, ікло- іклів, прислів'я-
прислів'їв та ін.
Іменник чудо
в множині має форму чудеса, чудес
і чуда, чуд.
Особливості
правопису
закінчень іменників ІІ
відміни в інших відмінках
Часом
виникають труднощі у вживанні в
іменниках ІІ відміни деяких
закінчень в орудному, давальному і
місцевому відмінках однини.
В орудному
відмінку однини розрізняються
прізвища прикметникового
походження на
-ов (-ев,
-єв), -ін, -ин і однозвучні назви
населених пунктів. Прізвища тут
мають закінчення -им, а
однозвучні назви населених пунктів
-ом (Сергієм Миколайовичем
Черніковим, але селом
Черніковом).
Проте
прізвища на -ов, -ин, -ін,
які не походять від прикметників,
мають закінчення на
-ом (Дарвін- Дарвіним,
Чарлі Чаплін- Чарлі Чапліним,
Волошин- Волошиним, Кармазин-
Кармазиним).
У
давальному відмінку однини
іменники середнього роду мають
лише закінчення -у, -ю (селу,
сонцю, обличчю).
Тільки
назви істот можуть мати паралельні
закінчення: лошатко- лошатку
(лошаткові), дитятко- дитятку
(дитяткові)
Більшість
іменників чоловічого роду мають
паралельні закінчення -ові, -еві,
-єві і рідше -у, -ю: рідний
край- рідному краю і рідному краєві,
будинок- будинку і будинкові.
У деяких
іменниках чоловічого роду в
давальному відмінку однини можливе
лише закінчення -у, -ю: Київ-
Києву, Глібов- Глібову, острів-
острову (островові було б важко
вимовляти).
У
місцевому відмінку однини можливі
три різні закінчення: -і, -ї; -ові,
-еві, -єві, і -у, -ю, вживання
яких поки що остаточно не усталене.
Найчастіше
вживається закінчення -і, -ї:
(поріг- на порозі, повітря- у
повітрі, яблуко- в яблуці).
Іменники з
основою на к мають, як
правило, закінчення -у (сік-
у соку, ліжко- у ліжку, сонечко- на
сонечку).
Закінчення
-ові, -еві, -єві буває
переважно в назвах істот (син- при
синові, дитятко- при дитяткові,
кінь- на коневі).
Іменники
ІІІ відміни в орудному відмінку
однини
В орудному
відмінку однини всі іменники ІІІ
відміни мають лише закінчення -ю:
(честь- честю, ніч- ніччю, мати-
матір'ю, любов- любов'ю).
Проте
основа цих іменників може писатися
по-різному.
В орудному
відмінку в основі іменника
зберігається той самий голосний, що
й в називному і знахідному
відмінку: мати- матір, матір'ю (хоч
матері), подорож- подорожжю,
радість- радістю (хоч радості),
піч- печю (хоч печі).
Перед
закінченням приголосні
подовжуються відповідно до правил (річ-
річчю, але: жовч- жовчю; розкіш-
розкішшю, але: кров- кров'ю).
Перед
закінченням після губних та р
відповідно до правил ставиться
апостроф (матір'ю, любов'ю, кров'ю).
Творення
і правопис імен по батькові
Чоловічі
імена по батькові творяться
додаванням до основ власних імен
суфікса
-ович: Юрій- Юрійович,
Василь- Васильович, Ігор- Ігорович.
Кілька
чоловічих імен по батькові
творяться за допомогою суфікса -ич
(Лука- Лукич і Лукович), Кузьма-
Кузьмич (і Кузьмович), Хома- Хомич (і
Хомович), Савва- Савич (і Савович),
Яків- Якович, Ілля- Ілліч).
Як виняток,
в слові Григорій при творенні
імен по батькові відпадає ій (Григорович),
а до основи імені Микола додається
ай (Миколайович, і рідко-
Миколович).
Жіночі
імена по батькові творяться
додаванням до основ власних імен
суфікса -івн(а): Юрій-
Юріївна (Юрій+вна), Михайло-
Михайлівна, Георгій- Георгіївна,
Кузьма- Кузьмівна.
З
відхиленням від цього правила
творяться лише такі імена по
батькові : Яків- Яківна, Григорій-
Григорівна, Микола- Миколаївна
(рідко- Миколівна).
ПРИКМЕТНИК
Всі
прикметники без винятку
відмінюються за одним зразком. Є
лише невеличка різниця у вживанні
букв а, у, е, и та я, ю, є, і
в закінченнях твердої і м'якої груп.
Нагадаємо,
що до твердої групи належать
прикметники з основою на будь-який
твердий приголосний (чужий,
гарячий, зелений); до м'якої-
прикметники з основою на м'який [н']
(синій, давній, пізній), а також
прикметники безкраїй, довговіїй,
короткошиїй.
Нижче в
таблиці наведено буквені (не
звукові) закінчення прикметників
за родами, числами і групами.
У
середньому роді прикметники мають
такі самі закінчення, як і в
чоловічому, за винятком лише
називного та знахідного відмінків,
де в середньому роді виступає
закінчення -е, -є (зелене,
синє):
Правопис
и та і в
закінченнях прикметників
У кінці
закінчення -ими, -іми
(орудний відмінок множини) завжди
пишеться и (свіжими,
червоними, сусідніми, осінніми,
рябенькими).
Прикметники
м'якої групи в закінченнях можуть
мати лише і (а не и): синім,
синій, житній, житніх, майбутніх,
середніх, житній.
Прикметники
твердої групи в закінченнях мають
звичайно букву и (пахучий,
пахучим, пахучими, зелений, зеленим,
зеленими).
Але в
закінченнях давального і місцевого
відмінків однини та називного
множини виступає лише і: зеленій,
пахучій (гілці), на зеленій, пахучій
(гілці), на зеленім, пахучім (лузі).
У
називному і знахідному відмінку
множини всі без винятку
прикметники мають закінчення -і
(які? чиї?): братові, Сашкові
(кульки), далекі, сестрині, братові,
свіжі.
Інші
особливості правопису відмінкових
закінчень прикметників
У
називному відмінку однини
присвійні прикметники чоловічого
роду (чий?) мають нульове
закінчення (Маріїн, батьків,
Миколин, Степанів, братів, сватів).
Прикметники
і м'якої, і твердої груп мають
однакові закінчення -ого, -ому,
-ої, -ою з тією лише різницею, що
в прикметниках м'якої групи перед о
пишеться м'який знак (зеленого-
синього, зеленому- синьому,
зеленої-синьої).
В орудному
відмінку однини прикметники і
твердої, і м'якої груп мають лише
закінчення -ою, а іменники
можуть мати і закінчення -ею
(м'яка і мішана група): ранньою
сливою, свіжою їжею, найвищою
кручею.
Інші
частини мови, що відмінюються, як
прикметники
Як
прикметники, відмінюються і інші
групи слів, а саме:
відмінюються
|
приклади
|
як
прикметники твердої групи:
|
| всі дієприкметники |
синіючий,
синіючого, синіючому…, синіюча,
синіючої, синіючою…,
синіючі,
синіючих, синіючим…
|
| всі порядкові
числівники, крім числівника третій |
перший, першого,
першому… дев'ятий,
дев'ятого, дев'ятому…
|
| займенники ваш, наш,
всякий, кожний, інший, самий,
котрий, такий, який |
наш, нашого,
нашому…, наша, нашої,
нашою…,
наші,
наших, нашим…
|
як
прикметники м'якої групи:
|
| числівник третій |
третій, третього,
третьому… |
| займенник їхній |
їхній, їхнього,
їхньому, їхнім… |
Правопис
вищого ступеня порівняння
прикметників
Вищий
ступінь порівняння прикметників
твориться за допомогою суфіксів -іш-
або -ш-, які додаються до
основи перед закінченням (щирий-
щиріший, веселий- веселіший,
молодий- молодший).
У суфіксі -іш-
завжди пишеться і: сухий-
сухіший, гарячий- гарячишій,
стрункий- стрункіший.
При
додаванні суфікса -ш- може
виникати близька за звучанням
звукосполука [жч] (якщо
твірна основа закінчується на с).
Ця звукосполука може позначатися
на письмі відповідно буквами жч
і щ.
Буква щ
пишеться лише в прикметниках
товщий (і товстіший), вищий, кращий.
У семи
прикметниках пишуться букви жч: важчий,
вужчий, дорожчий, ближчий, нижчий,
тяжчий, дужчий.
Інші зміни
звуків на межі основи і суфікса -ш-
на письмі не позначаються: солодкий-
[солоджший], але пишеться
солодший; короткий- [корочший], але
пишеться коротший.
Утворені
від вищого ступеня прикметників
нові слова (прикметники,
прислівники, дієслова) повністю
зберігають їхні правописні
особливості (товщий- товщенький,
товще, товщати; вужчий- вужченький,
вужче, повужчати).
Якщо вищий
ступінь прикметника твориться за
допомогою слова більш, то
прикметник ставиться в звичайній
формі: рішучий- більш рішучий (а
не більш рішучиший), яскравий-
більш яскравий (а не більш
яскравіший).
Порівняння
приєднуються до прикметників
вищого ступеня обов'язково за
допомогою слів ніж (таке
порівняння виділяється комами), від,
за (розумніший від інших;
сильніший за мене; кращий, ніж усі).
Присвійні
прикметники
Суфікс -ін
у пасивних прикметниках виступає
лише після й (на письмі -їн):
Марія- Маріїн, Надія- Надіїн, Дар'я-
Дар'їн.
В усьому
іншому присвійні прикметники
повністю зберігають написання
іменників, від яких вони утворені: невістка-
невісчин (хоч вимовляється
[нев'ішчин]), Параска- Парасчин (хоч
вимовляється [парашчин]).
Якщо
прикметник утворюється від
іменника твердої групи, то
відбувається чергування
-ів -- -ов (столяр- столярів,
столярового, столяровому; батько-
батьків, батькового, батьковому).
Якщо
прикметник утворюється від
іменника м'якої чи мішаної групи, то
відбувається чергування -ів (-їв)
-- -ев (єв): тесляр- теслярів,
тесляревого, тесляревому; коваль-
ковалів, ковалевого, ковалевому.
ЧИСЛІВНИК
Зміну
відмінкових форм числівників
різних типів відмінювання докладно
розглянуто в розділі МОРФОЛОГІЯ
(Відмінювання числівників). У
цьому ж розділі розглядається лише
правопис складних числівників і
відчислівникових складних слів, а
також зв'язок числівників з
іменниками.
Правопис
складних числівників і
відчислівникових складних слів
У складних
числівниках у кінці першої частини
м'який знак не пишеться
(шістдесят, п'ятнадцять,
шістнадцять).
Порядкові
числівники на -сотий, -тисячний,
-мільйонний, -мільярдний пишуться
одним словом, і перша частина в них
стоїть у родовому відмінку (крім сто):
двохсотп'ятидесятимільйонний,
трьохсотий, чотирьохтисячний
(але: стотисячний).
У
порядкових числівниках, утворених
від назв десятків, перша частина не
змінюється: вісімдесятий,
п'ятдесятий, шістдесятий.
На початку
складних слів (прикметників,
іменників) перші чотири числівники
мають форми одно-, дво-, три-,
чотири: двоповерховий, трирічний,
чотирикутник.
Форми двох-,
трьох-, чотирьох- вживаються лише
перед голосними: двохактний,
трьохроторний, чотирьохповерховий.
Всі інші
числівники (крім сто) мають
форму родового відмінка: сорокатонний,
тринадцятикілометровий,
семидесятирічний.
Зв'язок
числівника з іменником
Після
числівників два, обидва, три,
чотири іменник стоїть у множині в
тому самому відмінку, що й
числівник: два хлопці, чотири
ясени, три роки (називний
множини); двом хлопцям, чотирьом
ясенам, трьом рокам.
Після
числівників двоє, троє, четверо,
п'ять і більше, вжитих у називному
відмінку, іменник стоїть у родовому
відмінку множини (кого? чого?): двоє
хлопців, дванадцять місяців, п'ять
днів.
Але якщо
числівник стоїть у непрямому
відмінку, то й іменник стоїть у
цьому самому відмінку: чотирьох
днів, чотирьом дням, чотирьма днями,
у чотирьох днях.
Після
числівників тисяча, мільйон,
мільйярд та після дробових
числівників іменник стоїть у
родовому відмінку: вісім десятих
процента, восьми десятих процента,
у восьми десятих процента (але:
три з половиною місяці, чотири з
половиною роки).
У датах
назви місяців вживаються тільки у
родовому відмінку: третє (число
місяця) березня, третього березня, з
третім березня.
ЗАЙМЕННИК
Про
написання займенників через дефіс (будь-що,
що-небудь, хтозна-який) та разом (абиякий,
дехто, щось) дивіться у главі ЧАСТКИ
цього розділу.
ДІЄСЛОВО
Суфікс
-ти неозначеної форми
дієслова
Неозначена
форма дієслова (що робити? що
зробити?) завжди закінчується
суфіксом
-ти: розмовляти, читати,
писати.
Суфікс -ть
допускається тільки в поезії та в
розмовному стилі.
.
Чергування
приголосних
у дієсловах
При
змінюванні дієслів у теперішньому
часі (що роблю? що робиш?) і в
простому майбутньому (що зроблю?
що зробиш?) приголосні г, к, х,
д, т, з, с перед закінченням
можуть чергуватися із шиплячими ш,
ч, ж, дж.
У
дієсловах І дієвідміни чергування
відбувається в усіх особах, напр., колихати-
колишу, колишеш, колишуть; казати-
кажу, кажеш, кажуть.
У
дієсловах ІІ відміни чергування
відбувається тільки в 1-й особі
однини: їздити- їжджу, їздиш,
їздять; ходити- ходжу, ходиш, ходять.
У дієслові бігти
звук [ж] виступає в усіх
особах (біжу, біжиш, біжите, біжать).
Крім того,
в дієсловах ІІ дієвідміни, основа
яких закінчується на приголосні б,
п, в, м, ф, у 1-й особі однини і 3-й
особі множини перед закінченням
з'являється [л]: терпіти-
терплю, терпиш, терплять; робити-
роблю, робиш, роблять.
Якщо звук [л]
з'являється в дієсловах І
дієвідміни, то він зберігається в
усіх особах: сипати- сиплю, сиплеш,
сиплете, сиплють.
|