Правила української мови - Сполучник

СЛУЖБОВІ СЛОВА

СПОЛУЧНИК

Сполучник- це службова частина мови, яка вживається для поєднання членів речення, частин складного речення і окремих речень у тексті (І у місті, і у селі- всюди він був один; Коли летиш у небі, то все, що знаходиться на землі, здається дуже маленьким).

СИНТАКСИЧНА РОЛЬ СПОЛУЧНИКА

Членом речення не буває.

РОЗРЯДИ СПОЛУЧНИКА ЗА ЗНАЧЕННЯМ

Сполучники поділяються на:

1.	прості - складні - складені
2.	непохідні- похідні
3.	сурядні - підрядні

ПРОСТІ, СКЛАДНІ І СКЛАДЕНІ СПОЛУЧНИКИ

За будовою сполучники поділяються на прості, складні і складені:

сполучники	приклади
прості	і (й), а, але, та, бо, як, що.
складні	ніби, якже, неначе, , якби, якщо, проте
складені	через те що, тому що, для того щоб

Прості сполучники- і (й), а, але, та, бо, як, що.

Складні сполучники здатні розкладатися на частини (ні-бито, що-б, мов-бито, не-наче).

Складені сполучники створюються з двох або кількох слів (так що, незважаючи на те що).

НЕПОХІДНІ І ПОХІДНІ СПОЛУЧНИКИ

За походженням сполучники поділяються на непохідні і похідні:

сполучники	приклади
непохідні	але, а, та, бо, і
похідні	що, як, де, якщо, тому що, зате

Непохідні сполучники не співвідносяться з іншими частинами мови.

Похідні сполучники походять від інших частин мови і тому співвідносні з ними

ПОДІЛ СПОЛУЧНИКІВ ЗА ВЖИВАННЯМ

За своїм вживанням сполучники можуть бути неповторюваними, повторюваними і парними:

сполучники	приклади
неповторювані	а, але, проте, зате, однак
повторювані	і-і, ні- ні, не то- не то, то- то, чи- чи, чи то- чи то (напр., чи то лев, чи то птиця)
парні	не тільки...а й (але й); як...так і; хоч...але; не стільки...скільки; коли (якщо)...то, (напр., не тільки гроші, а й слава та успіх):

СУРЯДНІ І ПІДРЯДНІ СПОЛУЧНИКИ

За значенням і синтаксичними функціями у реченні сполучники поділяються на сурядні і підрядні:

сурядні сполучники
єднальні	не тільки...а й, і (й), ні...ні, теж, також, як...так,
протиставні	а, але, зате, проте, однак, все ж
розділові	або...або, то...то, чи то...чи то, поки не, з того часу як, або, чи

підрядні сполучники
часові	як, доки, щойно, поки, перш ніж, коли, з того часу як, поки, поки не
умовні	якби, якщо, як, коли б
мети	щоб, для того щоб, аби
допустові	незважаючи на те що, дарма що, хоч, , хай
наслідкові	так що, так що аж, так що й
порівняльні	мов, як, немов, наче, неначе, немовби, начебто
причинові	бо, тому що, через те що, оскільки, завдяки тому що

СУРЯДНІ СПОЛУЧНИКИ

Сурядні сполучники поєднують між собою однорідні члени речення або частини складносурядного речення як рівноправні, незалежно одно від одного (і дуби. і пальми, і молоді берези). За характером відношень між членами речень і частинами складного речення вони поділяються на єднальні, протиставні і розділові:

сполучники	приклади
єднальні	і (й); та в значенні і; теж; також; як...так; не тільки...а й; і...і; ні...ні (і небо, і зорі, і море; ти та я- ось вся моя сім’я);
протиставні	а; але; та в значенні але; зате; проте; однак; все ж (лечу, лечу, а вітер віє; сполучник а може бути не тільки протиставним, а й заставним: він сидів на лавці, а за ним сиділа вона);
розділові	або, чи, або...або, чи...чи, хоч...хоч, не то...не то, чи то....чи то ("або я, або кішка”- сказала мати).

ПІДРЯДНІ СПОЛУЧНИКИ

Підрядні сполучники у складнопідрядних реченнях приєднують підрядну частину до головної. За значенням вони поділяються:

сполучники	приклади
часові	коли, доки, поки, тільки, ледве, як тільки (добре, коли тебе хвалять)
умовні	якщо, якби (аби), коли, тільки (якби ж я то міг так добре співати!)
мети	щоб, для того щоб, з тим щоб (Марго вийшла, щоб попрощатися із садом)
допустові	незважаючи на те що, хоч, дарма що, хай (дарма що був останнім)
наслідкові	так що, так що й (малював так, що йому навіть заздрили)
порівняльні	як, ніби, наче, неначе, ніібито, начебто (наче пташка, взлетів на підвіконня);
причинові	тому що, бо, через те що (повірив, бо почув серцем).

МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ СПОЛУЧНИКА

Незмінюване слово.

МОРФОЛОГІЧНИЙ РОЗБІР СПОЛУЧНИКІВ

Запишіть слово. Визначте частину мови слова, її форму.
Визначте розряд за значенням: сполучник сурядності (єднальний, протиставний чи розділовий) чи підрядності (причинний, часовий, умови, мет, допусту, порівняльний, міри і ступеня, наслідковий чи з'ясувальний).
Визнчте групу за походженням (непохідний чи похідний).
Визначте групу за будовою (простий, складний чи складений).
Розберіться у правописі слова (як воно пишеться).