Морфологія
(від гр. morphe- форма і logos- слово,
вчення) - це розділ мовознавства,
який вивчає слово як частину мови.
Морфологія разом з
синтаксисом є частинами граматики-
науки, що вивчає граматичну будову
мови.
Для морфології, як
і для граматики в цілому, важливо граматичне
значення слова. На відміну від
лексичного, яке є індивідуальним
для кожного слова, граматичне
значення є спільних для цілих
розрядів слів.
Усі слова в мові за
лексичним значенням та
граматичними особливостями
поділяються на частини мови.
ЧАСТИНИ
МОВИ
В сучасній
українській мові 10 частин мови:
назва
|
приклади
|
САМОСТІЙНІ
ЧАСТИНИ МОВИ
|
іменник |
слово, вуз, завдання,
Микола, Україна |
прикметник |
золотий,
залізобетонний, легенька,
пахуче |
числівник |
одинадцять, перший,
тринадцятеро, одна шоста |
займенник |
я, ви, що, щось, хтось,
абихто, будь-який |
дієслово |
відкласти, чекай,
засліпило, прийшов |
прислівник |
спокійно, угорі,
по-літньому, згарячу, двічі |
СЛУЖБОВІ
ЧАСТИНИ МОВИ
|
прийменник |
до, близько, вглиб,
крізь, поза, на, проміж |
сполучник |
а, але, та, через те що,
не лише, одначе |
частка |
так, аякже, це, тільки,
ось, ледве чи, мов |
ОКРЕМА
ЧАСТИНА МОВИ
|
вигук |
ой, ай, ох, о, овва, тьху,
ех |
Частини
мови поділяються на самостійні
(повнозначні) і службові
(неповнозначні); окрему групу
складають вигуки і звуконаслідування.
Самостійні
частини мови (їх шість:
іменник, прикметник,
числівник, займенник, дієслово
і прислівник) називають
предмети, їх ознаки, дії та
кількість. Самостійні частини мови
є членами речення і мають як
лексичне, так і граматичне
значення.
Службові
частини мови (їх три:
прийменник, сполучник, частка)
предметного лексичного значення не
мають і служать лише для зв’язку
слів у реченні (прийменник,
сполучник) або для надання окремим
словам і реченням додаткових
смислових чи емоційно-експресивних
відтінків, а також для творення
морфологічних форм і нових слів (частка).
Вигуки
і звуконаслідування виражають
лише волевиявлення, емоції, етикет,
імітують звукові сигнали птахів,
тварин, явищ природи.
ОЗНАКИ
ЧАСТИН МОВИ
Будь-яку
частину мови характерізують такі
ознаки:
ЛЕКСИЧНЕ
ЗНАЧЕННЯ ЧАСТИН МОВИ
Лексичні
значення різних частин мови такі:
СИНТАКСИЧНА
РОЛЬ
ЧАСТИН МОВИ
Самостійні
частини мови виступають
членами речення і можуть
виконувати як властиву їм основну
роль, так і неосновну,
призначену для іншої частини мови.
Напр., основні
ролі іменника такі:
Але іменник
може бути також:
Службові
частини мови членами речення
не виступають і виконують тільки
граматичну роль у поєднанні з
самостійними частинами мови.
Синтаксичні
ролі частин мови у реченні:
РОЗРЯДИ
ЧАСТИН МОВИ ЗА ЗНАЧЕННЯМ
Розряди
частин мови за значенням (лексико-
граматичні розряди)- це
об'єднання слів у групи (у межах
однієї частини мови) за якимись
параметрами.
Напр., у
межах іменника виділяються такі
групи слів:
Розряди
слів за значенням виділяються в
усіх частинах мови:
частина
мови
|
групи
слів, на які поділяється
частина
мови
|
САМОСТІЙНІ
ЧАСТИНИ
|
іменник |
як
окремі групи серез загальних
іменників:
|
прикметник |
якісні,
крім того, мають форми вищого
і найвищого ступенів
порівняння;
|
числівник |
кількісні
(власне кількісні, збірні,
дробові, неозначено-
кількісні);
|
займенник |
|
дієслово |
серед
неперехідних виділяється
також розряд зворотних
дієслів
|
прислівник |
- означальні і обставинні: означальні
поділяються на якісно-
означальні, кількісно-
означальні, способу дії;
обставинні-
на обставинні часу, місця,
мети і причини;
|
СЛУЖБОВІ
ЧАСТИНИ МОВИ
|
прийменник |
|
сполучник |
- первинні і похідні |
частка |
- частки, що надають
смислових відтінків: вказівні,
означальні, обмежувально-
видільні, підсилювальні; - частки,
що вказують на модальні слова: стверджувальні,
заперечні, питальні,
спонукальні, власне модальні,
емоційно- експресівні;
-
словотворчі
|
ОКРЕМА
ЧАСТИНА МОВИ
|
вигук |
-
первісні і вторинні (похідні
від дієслів, іменників,
сполучень слів)
|
МОРФОЛОГІЧНІ
ОЗНАКИ
ЧАСТИН МОВИ
Морфологічна
ознака- це характеристика певної
групи слів, яка визначає зміну
граматичних форм цих слів або слів,
що від них залежить.
До
морфологічних ознак належать:
Пояснити це
можна на прикладі будь-яких
споріднених слів, напр.,
прикметника добре (добре слово)
та прислівника добре (як тут добре),
які чітко відрізняються одне від
одного:
За
морфологічними ознаками слова усіх
частин мови поділяються на змінювані
і незмінювані.
До змінюваних
належать іменник, прикметник,
числівник, займенник і дієслово.
До незмінюваних
належать прислівник, прийменник,
сполучник, частка і вигук.
Морфологічні
ознаки всіх частин мови:
частини мови
|
морфологічні
ознаки
|
ЗМІНЮВАНІ
ЧАСТИНИ
|
іменник |
- відмінюване
слово; змінюється за
відмінками і числами; має рід;
початкова
форма- називний відмінок
однини (для тих, що
вживаються тільки в множині- називний
множини);
|
прикметник |
- відмінюване
слово; змінюється за родами,
числами і відмінками; початкова
форма- називний відмінок
однини чоловічого роду;
може
мати форму ступеня порівняння
(в якісних прикметниках);
|
числівник |
- відмінюване
слово; змінюється за
відмінками; числівники один,
два змінюються також за
родами; числівник один- за
числами; початкова
форма- називний
відмінок;
|
займенник |
- відмінюване
слово; початкова
форма- називний
відмінок однини;
- той,
що вказує на предмети,
змінюється за відмінками,
може мати рід і число;
- той,
що вказує на ознаки, змінюється
за відмінками, родами і
числами;
- той,
що вказує на кількість- за
відмінками;
- той,
що вказує на порядок при лічбі- за
родами, числами і відмінками
|
дієслово |
дієслово
утворює також форми
дієприкметника і
дієприслівника: - дієприкметник
змінюється за родами,
відмінками і числами; має
стан, вид і час;
-
дієприслівник- незмінювана
форма, має вид і час
|
НЕЗМІНЮВАНІ
ЧАСТИНИ
|
прислівник |
незмінюване слово |
прийменник |
незмінюване слово |
сполучник |
незмінюване слово |
частка |
незмінюване слово |
вигук |
незмінюване слово |
|