Правила української мови - Пунктуація

Вітаю Вас Гість | RSS

Правила Української мови

Середа, 26.11.2014, 01:45

ПУНКТУАЦІЯ

Пунктуація (від лат. punktuatio- punktum, що означає крапка) - це розділ мовознавства про використання та вживання на письмі розділових знаків.

РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ

Розділові знаки сучасної української мови становлять цілу систему.

До цієї системи входять:

розділовий знак

його графічне позначення

приклади уживання

одиничні розділові знаки

крапка

.

Я добре попрацював.
двокрапка

:

Дівчинка відповіла: "А я знаю, як тебе звати"
три крапки

А ти все та ж…
кома

,

У Калини та Горпини як не свадьба, то родини
крапка з комою

;

1) звук; 2) буква; 3) слово
тире

--

Сила та розум - краса людини
знак питання

?

Хто вони? А хто ми?
знак оклику

!

Привіт тобі, море!
знак виноски

кн. Володимир1

парні розділові знаки

дві коми

,,

Михайло, син Марії, був ще хлопчиськом
два тире

-- --

Мати плаче- лихо тяжке- і цілує сина
лапки

" "

"Яка ж ти вереда"- сказала мати
дужки

( )

Троянду треба рвати, поки вона цвіте (Л.Костенко)

Призначення розділових знаків- полегшити читачеві сприйняття смислу написаного.

СИСТЕМА РОЗДІЛОВИХ ЗНАКІВ

Знаки пунктуаційної системи називають пунктограмами. Кожна з пунктограм виконує свою функцію.

Крапка ділить текст на речення.

Двокрапка відділяє одну частину від другою, вказуючи на те, що в цій другій частині міститься пояснення, розкриття причини того, про що йшлося у першій.

Три крапки (багато крапок) вказує на те, що в реченні не всі його компоненті наявні, а речення не закінчене, обірване.

Кома розділяє граматично рівноправні частини простого чи складного речення.

Крапка з комою функціонально подібна до коми, але розділяє складні (або ускладнені) за будовою граматично рівноправні частини.

Тире розділяє головні частини речння (якщо вони виражені подібними лексично- граматичними категоріями), порівнювані мовні одиниці, частини складного безсполучникового речення, які перебувають в умовно- часових, протиставних та причиново-наслідкових зв'язках.

Знак питання ділить текст на речення, але разом з тим вказує на те, що речення містить у собі питання.

Знак оклику ділить текст на речення та вказує на експресивність мовлення, вигук.

Знак виноски- видільний. Він вказує, що за словом, біля якого цей значок поставлений, має йти частина тексту, яка подається у порядковій частині сторінки або в кінці тексту.

Парні розділові знаки- дві коми, двоє тире, дужки, лапки виділяють якийсь відрізок тексту (другорядні члени речння), коли є потреба його відокремити, вставні і вставлені слова, словосполучення, звертання).

У текстах часто збігаються різні розділові знаки. Напр.: Привіт тобі, зелена Буковино, Твоїм хорошим горам і гаям; Твоїм одважним, дорогим синам! (В.Самійленко).

ПРИНЦИПИ УКРАЇНСЬКОЇ ПУНКТУАЦІЇ

Українська пунктуація побудована на структурному, смисловому та інтонаційному принципах.

Згідно з цими принципами і відбувається вживання розділових знаків:

Усі три принципи пунктуації- структурний, смисловий та інтонаційний- в українській мові діють одночасно, один якийсь принцип виділити можна тільки умовно.

ЗАГАЛЬНІ ПУНКТУАЦІЙНІ ПРАВИЛА

Загальні пунктуаційні правила- це правила системи вживання пунктограм.

Загальні пунктуаційні правила розповідають про те, як вживаються:

ВИДІЛЕННЯ РЕЧЕННЯ НА ПИСЬМІ

Речення - це осмислене сполучення слів або окреме слово, граматично та інтонаційно оформлена як відносно закінчена цілість.

В усній мові на початок і кінець речення вказує відповідна інтонація. На письмі на початок речення вказує велика буква, на кінець- крапка, знак питання, знак оклику або три крапки.

У кінці розповідного і спонукального речень звичайно ставиться крапка (Ольга посміхнулася.).

Якщо ж розповідне чи спонукальне речення вимовляється з особливою, піднесеною інтонацією, то в кінці такого речення ставиться знак оклику: Фантазіє! Ти- сило чарівна! (Л.Українка).

У кінці питального речення ставиться знак питання (Сьогодні я такий щасливий!).

Якщо ж питальне речення вимовляється з особливим почуттям, то ставиться ще й знак оклику (Наскільки ж тоді я був не правий?!).

Три крапки в кінці речення ставляться тоді, коли хочуть показати, що думка ще не закінчена або що треба зробити велику паузу ("Охо-хо…"- зітхнув старий).

КРАПКА

Крапка вживається:

КОМА

Розставляючи у реченні коми, слід перш за все орієнтуватися не на інтонацію, а на будову речення, тому що не завжди там, де пауза, ставиться кома, і не завжди там, де кома, робиться пауза.

Одиночні коми ставляться між однорідними членами речення і між частинами складного речення (Я підвівся, поглянув їй у очі).

Якщо вжита одиночна кома, завжди робиться пауза.

Парні коми виділяють з обох боків деякі підрядні речення, відокремлені члени речення і внесення (звертання, вставні і вставлені слова та речення, слова-речення).

Парні коми тому й називаються парними, що вживаються парами: одна ставиться перед відокремленою групою слів, друга- після неї (Спи, моя дитинко, спи).

Але одна з ком не ставиться, якщо відокремлена частина стоїть на початку речення або в його кінці (Не працюючи, нічого в житті не доб'єшся).

Виділена комами з обох частин частина речення промовляється трохи іншим тоном або трохи швидше, ніж все речення.

Кома вживається:

КРАПКА З КОМОЮ

Крапка з комою, тире, двокрапка, дужки, три крапки і лапки, на відміну від коми, завжди пов'язані з інтонацією.

Крапка з комою ставиться там, де й одинична кома (тобто між однорідними членами речення і між частинами складного речення), якщо розділювані нею частини порівняно далекі за змістом або мають у собі розділові знаки.

На місті крапки з комою завжди чується подовжена пауза.

 

Крапка з комою вживається:

ДВОКРАПКА

Двокрапка вживається:

Перед двокрапкою, як правило, тон підвищується, після неї робиться вичікувальна пауза, і далі слова промовляються звичайним тоном.

ТРИ КРАПКИ

Три крапки вживаються:

ТИРЕ

Тире ставиться там, де й одинична та парні коми, а також там, де коми ставити не можна.

Одиночне тире вказує на протиставлення (можна підставити а, але), наслідок, наступне пояснення або раптову зміну подій.

Після одиничного тире робиться вичікувальна пауза і далі тон, як правило, підвищується (Адже ми всі - люди!).

Парні тире виділяють з обох боків частини речення.

Частина, виділена парним тире, вимовляється підвищеним тоном (І враз - заглушаючи всю метушню і гвалт - по квартирі розляглися широкі і повнозвучні акорди рояля (Ю.Смолич).

Тире вживається:

Вчителька довго дивилася на Дмитра, спитала:
-
І де все це ти вичитав?
- Я
к це вичитав?- обурився Дмитро
- Це я все сам придумав!- гордо відповів він.
Вчителька помовчала, потім вимовила:
-
І що ж це в тебе за голова така?

ДУЖКИ

Дужки вживаються:

Частина, охоплена з двох боків дужками, вимовляється пониженим тоном.

ЛАПКИ

Лапки вживаються:

Лапки не вживаються:

ЗНАК ОКЛИКУ

Знак оклику вживається:

ЗНАК ПИТАННЯ

Знак питання вживається:

Микола. Слухайте, і чого ви оце все питаннями на питання відповідаєте?
Михайло. А ви як думаєте?

ЗНАК ВИНОСКИ

Знак виноски вживається у документах для оформлення різноманітних уточнюючих відомостей та посилань.

Виноска складається з двох пов'язаних частин: знака виноски та текста виноски:


Один документ може містити у собі як звичайні, так і кінцеві виноски:

РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПРИ ПРЯМІЙ МОВИ

Пряма мова береться з обох боків в лапки, причому в лапки береться також і знак питання, знак оклику або три крапки, якщо вони в ній вживаються.

Крапка і кома виносяться за лапки (але якщо вже є знак питання, знак оклику чи три крапки, ані кома, ані крапка вже не вживаються): "Ганьба!" - несподівано закричав хтось на площі.

Якщо слова автора стоять перед прямою мовою, то після них ставляться двокрапка з тире; пряма мова розпочинається з великої літери: Тоді він нам і каже: - Що ж мені з вами робити?

Якщо слова автора стоять всередині прямої мови, розриваючи її, то перед словами автора, а також після них ставиться тире: -Ну ось і все.- подумав я.- Розпочалося…

У випадку, коли речення першої частини прямої мови ще не закінчене, наступний її фрагмент пишеться з малої букви: -Гляньте, - несподівано вигукнув Степан - ось там, попереду!

Якщо слова автора стоять після прямої мови, то після прямої мови ставиться тире:

-Хлопці, все буде добре.- сказала мені Наталка.

Якщо пряма мова передається в формі діалогу, кожна репліка починається з нового рядка, перед нею ставлять тире і не використовують лапок. Інші розділові знаки вживаються так само, як і звичайно при прямій мові:

РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ ПРИ НЕПРЯМІЙ МОВИ

При передачі прямої мови непрямою слова автора перетворюються на головного члена речення. Сама ж непряма мова стає підрядним реченням, причому особа займенників і дієслів в ній змінюється відповідно до тієї особи, від імені якої тепер передається чужа мова. Тому при непрямій мові вживання розділових знаків таке саме, як і звичайно на письмі: Він мав на увазі її слова про те, що вона добре співає.

Після непрямого запитання знак запитання не ставиться.

Порівняйте:

Пряма мова

Вчитель раптом запитав:
- Де Мар'яна?

Непряма мова

Вчитель раптом запитав, де Мар'яна.

РОЗДІЛОВІ ЗНАКИ У ЦИТАТАХ

У цитаті не можна нічого змінювати.

Якщо цитата наводиться не повністю, то пропуски в ній позначаються трьома крапками: Шевченкове ""…треба миром, Громадою обух сталить…" завжди звучить як гасло...

Цитати можуть вживатися як:

ПУНКТУАЦІЙНИЙ РОЗБІР ТЕКСТА

  1. Прочитайте текст.
  2. Знайдіть в тексті всі розділові знаки, визначте їх кількість.
  3. Виділіть в тексті парні знаки.
  4. Розберіться, згідно з яким пунктуаційним принципом (структурним, смисловим чи інтонаційним) вжитий кожний знак.