Правила української мови - Займенник

Вітаю Вас Гість | RSS

Правила Української мови

Четвер, 08.12.2016, 14:49

ЗАЙМЕННИК

Займенник- це частина мови, що вказує на предмети, ознаки або кількість, не називаючи їх. Займенники, подібно до іменників, прикметників і числівників, відповідають на питання хто? що? який? чий? скільки? (ніщо, вони, той, всякий, стільки).

СИНТАКСИЧНІ ОЗНАКИ ЗАЙМЕННИКІВ

У реченні займенник може бути тим же членом речення, що й іменник, прикметник, числівник:

  • підметом (вчора я ходив у школу; ми просто йшли; хтось зазирнув у вікно);

  • означенням (зараз розповім про свої плани; ці дівчатка не з нашого класу);

  • додатком (трохи заробив собі грошей; щось тебе не бачу);

  • обставиною (всі зібралися коло вчителя; розуміння шукайте в собі);

  • іменною частиною складного присудка (щось ти сьогодні ніякий).
  • РОЗРЯДИ ЗАЙМЕННИКІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ

    Займенники за своїм лексичним значенням і морфологічними ознаками поділяються на дев’ять розрядів:

    МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ЗАЙМЕННИКА

    Головні морфологічні ознаки займенника - це:

    Займенники мають словозмінну морфологічну ознаку відмінка (хто- кого, кому, ким, (на) кому).

    Займенники, співвідносні з прикметниками, можуть мати, крім відмінка, ще й словозмінні морфологічні ознаки роду та числа (чий- чия, чиє, чиї).

    ОСОБОВІ ЗАЙМЕННИКИ

    Особові займенники вказують на осіб, інших істот, предмети, явища і поняття (я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони). Особові займенники змінюються за числами і відмінками; займенник він змінюється також за родами.

    Особовий займенник я вказує на розповідача (я це повинен сказати).

    Займенник ти вказує на особу, до якої звертається розповідач (а ти не брав моїх зошитів?)

    Займенник ми вказує на те, що розповідач об’єднує себе ще з кимось, напр., розповідає про себе і своїх друзів чи знайомих (ми вчора були у лісі).

    Займенник ви вказує на осіб, до яких звертається розповідач (ви хіба про це не чули?).

    Займенники він, вона, воно вказує на особу, яка не приймає участі у розмові або на предмет, про який іде мова (вона добре підготувалася до уроку; воно було дуже смачне).

    Займенник вони вказує на деяку кількість осіб, що також не беруть участі у розмові або на предмети, про які розповідає оповідач (вони довго ще будуть над цим думати; вони зовсім не коштовні).

    Займенник він співвідноситься з іменниками чоловічого роду, вона- з іменниками жіночого роду, воно- з іменниками середнього роду, займенник вони співвідноситься з іменниками всіх чотирьох родів у множині (він піднявся; вона підійшла; воно стрибнуло; всі вони- гарні люди);

    ВІДМІНЮВАННЯ ОСОБОВИХ ЗАЙМЕННИКІВ

    Одні займенники змінюються за відмінками, як іменники (хто, він, що, я), інші- за родами, числами і відмінками, як прикметники (нічий, ваш, деякий).

    Займенники скільки, стільки змінюються за відмінками, як числівник два.

    Відмінювання особових займенників відбувається за такою схемою:

    ОДНИНА

    МНОЖИНА

    ЗВОРОТНИЙ ЗАЙМЕННИК

    Зворотній займенник себе вказує на того, хто виконує дію. Він не має ані роду, ані числа і називного відмінка; змінюється за відмінками.

    Зворотній займенник може бути віднесений до будь-якої особи, однієї чи багатьох (батько сам себе не впізнав; я себе дуже добре тепер розумію; хлопці побачили себе у цьому списку).

    У реченні зворотний займенник виступає додатком, інколи- обставиною (я сам на себе не схожий; навіть не уявляю собі, як би я жив далі; нічого під собою не бачу).

    Відмінювання зворотнього займенника себе відбувається за такою схемою:

    ПИТАЛЬНІ ЗАЙМЕННИКИ

    Питальні займенники містять у собі запитання про особу (хто?), предмет (що?), ознаку (чий? який? котрий?), кількість (скільки?).

    Займенники хто, що, скільки змінюються за відмінками; чий, який, котрий- за родами, числами і відмінками, як прикметники.

    Займенники котрий, який (яка, яке, які) відмінюються, як прикметники твердої групи:

    Відмінювання інших питальних займенників:

    ОДНИНА

    МНОЖИНА

    ВІДНОСНІ ЗАЙМЕННИКИ

    Відносні займенники виконують роль сполучених слів для приєднання підрядних речень до головних. Це ті ж питальні займенники, але без запитання (хто, що, скільки, чий, який, котрий).

    Відмінювання відносних займенників відбувається так само, як і питальних.

    ПРИСВІЙНІ ЗАЙМЕННИКИ

    Присвійні займенники вказують на принадлежність предмета першій (мій, наш), другій (твій, ваш), третій (його, її, іхній) чи будь-якій (свій) особі.

    Присвійні займенники (крім його, її) змінюються за родами, числами і відмінками, як прикметники. Займенники його, її - незмінні.

    Відмінювання присвійних займенників мій, свій, твій відбувається за такою схемою:

    Присвійні займенники наш, ваш відмінюються, як прикметники твердої групи:

    Займенник їхній відмінюється, як прикметник м'якої групи:

    ВКАЗІВНІ ЗАЙМЕННИКИ

    Вказівні займенники вказують на предмет (сей, цей, той), ознаку (такий), кількість (стільки).

    Займенники той (отой) змінюються за родами, числами і відмінками, як прикметники.

    Займенник стільки змінюється лише за відмінками.

    Вказівні займенники той (отой) відмінюються:

    Вказівні займенники цей (оцей) та рідковживаний сей відмінюються:

    Займенник стільки відмінюється, як числівник два:

    ОЗНАЧАЛЬНІ ЗАЙМЕННИКИ

    Означальні займенники вказують на узагальнену ознаку (кожний, всякий (усякий), весь (увесь, ввесь), інший, сам, сaмий, самuй).

    Означальні займенники весь (увесь, ввесь) відмінюються за такою схемою:

    Означальні займенники кожний, всякий (усякий), інший, сам, сaмий, самuй відмінюються, як прикметники твердої групи:

    НЕОЗНАЧЕНІ ЗАЙМЕННИКИ

    Неозначені займенники вказують на неозначену (невідому) особу, предмет, ознаку чи кількість (абихто, абищо, абиякий, дехто, дещо, деякий, дечий, декотрий, будь-хто, будь-що, будь-який, будь-чий, хто-небудь, що-небудь, який-небудь, чий-небудь, скільки-небудь, казна-хто, казна-що, казна-який, казна-скільки, хтось, щось, якийсь, чийсь, котрийсь, скількись).

    Неозначені займенники мають ті ж морфологічні ознаки, що й питальні займенники, від яких вони утворюються.

    З частками казна-, хтозна-, будь-, небудь- займенники пишуться через дефіс (казна-хто, хтозна-чий, будь-який, скільки-небудь), а з частками аби-, де-, -сь- разом (абиякий, дещо, хтось).

    Якщо між часткою і займенником є прийменник, то всі три слова пишуться окремо (будь для кого, аби з ким, хтозна в чому).

    Неозначені займенники відмінюються так, як питальні займенники, від яких вони утворилися.

    ЗАПЕРЕЧНІ ЗАЙМЕННИКИ

    Заперечні займенники вказують на відсутність особи, предмета, ознаки чи кількості (ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки).

    Заперечні займенники мають ті ж морфологічні ознаки, що й питальні займенники, від яких вони утворюються за допомогою частки ні.

    З часткою ні заперечні займенники пишуться разом. Проте якщо між часткою і займенником є прийменник, то всі три слова пишуться окремо (ні в якому, ні для чого, ні для кого).

    Заперечні займенники відмінюються так, як і питальні займенники.

    МОРФОЛОГІЧНИЙ РОЗБІР ЗАЙМЕННИКІВ

    1.  
    2. Запишіть слово. Визначте частину мови цього слова.
    3.  
    4. Знайдіть початкову форму (називний відмінок; для займенників прикметникової форми- називний відмінок однини чоловічого роду).
    5.  
    6. Визначте розряд за значенням: особовий, зворотний, присвійний, вказівний, означальний, відносний, неозначений чи заперечний.
    7.  
    8. Визначте морфологічні ознаки: рід (якщо є), число (якщо є), відмінок.
    9.  
    10. Визначте синтаксичну роль слова.
    11.  
    12. Розберіться у правописі слова (як воно пишеться).