Правила української мови - Словотворення

Вітаю Вас Гість | RSS

Правила Української мови

Четвер, 08.12.2016, 14:51

СЛОВОТВОРЕННЯ

Словотворення - розділ науки про мову, що вивчає склад слів (з яких частин вони складаються) та способи їх творення.

БУДОВА СЛОВА

Більшість слів в українській мові складаються з двох і більше частин (морфем). Кожна морфема має своє значення.

Морфема- це найменша неподільна значуща частина. Вона виражає певне лексичнен або граматичне занчення і регулярно відтворюється із своїм значенням у мовленні. Наприклад, у слові літній виділяються три морфеми: літ-н-ій (корінь, суфікс і закінчення), які відтворюються в споріднених словах (літо-о, літ-н-ій, по-літ).

За значенням і роллю в будові слова морфеми поділяються на кореневі і ті, що служать засобами словотворення та творення форм слова.

Кожна морфема позначається своєю умовною позначкою:


КОРІНЬ

Корінь слова - це головна частина слова, спільна для всіх споріднених слів (сад- садок - садівник).

Звуковий склад кореня, як правило, однаковий, але іноді внаслідок чергування звуків він частково змінюється (воля® вільний, ход® вихід).

Корінь є носієм речового значення слова, що відображає щось в об'єктивній реальності. Він обов'язково присутній у кожному слові. У споріднених словах корінь об'єднує їх понятійним змістом, хоч вони можуть належати до різних частин мови.

Значення кореня в гнізді споріднених слів уточнюється і конкретизується за допомогою словотворчих суфіксів і префіксів, які без кореня вживатися не можуть.

ПРЕФІКС

Префікс (від лат. prae - попереду і fixus - прикріплений) - це частина слова, що стоїть перед коренем і служить для утворення нових слів чи інших граматичних форм. Словотворчий префікс змінює лексичне значення слова (друкувати® надрукувати, глядач® наглядач).

Формотворчі префікси можуть використовуватись для утворення нових форм слів: робити® доробити (доконаний вид дієслова), видатний® найвидатніший (найвищий ступінь порівняння прикметників).

СУФІКС

Суфікс (від лат. sufficus - прикріплений) - частина слова, що стоїть після кореня і служить для утворення нових слів чи інших граматичних форм:

мудрий + -ість® мудрість; гора + -ськ® гірський.

Формотворчі суфікси використовуються для створення інших граматичних форм, напр., минулого часу дієслова (співати® співав).

Суфікс видозмінює, уточнює лексичне значення кореня і одночасно оформляє разом із закінченням передсуфіксальну частину і все слово, відносячи його до однієї із самостійних частин мови (напр., слова казка, двійка належать до іменників, тому що їх корені каз-ати, дв-а граматично оформлені іменниковим суфіксом -к- і закінченням жіночого роду називного відмінка однини ).

ЗАКІНЧЕННЯ

Закінчення- це змінна частина слова, яка стоїть найчастіше в кінці слова, вказуючи на відношення з іншими словами у словосполученні і реченні: далек(ий), коханн(я).

Закінчення змінює лише форму слова, не змінюючи його лексичного значення: земл(я), земл(і), земл(ею), на земл(і).

Закінчення може бути нульовим, тобто не виражене звуком.

ПОСТФІКС

Постфікс (від лат. postfixus- прикреплений після)- частина слова, що стоїть у кінці слова після закінчення і служить для утворення нових слів чи нових форм (скажи- скажи-но; кохати - кохатися).

ОСНОВА СЛОВА

Частину слова без закінчення називають основою. Основа слова може складатися лише з одного кореня (ліс, пора), із кореня і суфікса (гір-ськ(ий), із кореня та префікса (при-клад), префікса, кореня і суфікса (за-земл-ен(ий).

Усі слова діляться на слова з непохідними основами (від них утворюються інші слова) і слова з похідними основами.

Непохідні основи мають у своєму складі лише корінь, тому збігаються з ними і не розчленовуються на частини (чорн(ий).

Похідні основи, які мають у своєму складі, крім кореня, ще одну чи більше словотворчих частин (суфікс, префікс, постфікс), розчленовується на частини (сад-ів-ник).

СПОСОБИ ТВОРЕННЯ НОВИХ СЛІВ

Процес творення нових слів у мові також має назву словотворення.

Нові слова утворюються на базі вже існуючих слів чи словосполучень, які називають твірними ( у випадку правда® правдивий твірним словом є правда).

Частину слова, яка входить до складу нового (похідного) слова, у свою чергу, називають твірною основою (вантаж® навантаження® вантажівка® перевантажити).

Твірною основою може бути і ціле твірне слово (дивитися® роздивитися).

Від одного і того ж слова можна утворити кілька інших слів (ліс® лісник, лісок, лісовий, праліс). В усіх цих словах є спільна частина- ліс. І в значеннях цих слів також є спільне:

Такі слова називаються спорідненими, або спільнокореневими (тому що в них є спільна частина - корінь).

Ряд спільнокоренних слів, що розташовується відповідно до послідовності їх творення (плід® плідний® плідник® плідниковий), називають словотворчим гніздом.

Нові слова здебільшого утворюються за допомогою словотворчих афіксів (префікса, суфікса чи постфікса), які приєднуються до твірної основи.

В українській мові виділяють морфологічні і неморфологічні способи творення слів.

МОРФОЛОГІЧНІ СПОСОБИ СЛОВОТВОРЕННЯ

Морфологічні способи творення слів - основні.

До морфологічних способів належать такі типи творення:

СУФІКСАЛЬНИЙ СПОСІБ

Суфіксальний спосіб - це спосіб творення слів за допомогою суфікса (гарячий® гаряченький, слухати® слухач, вітер® вітерець).

ПРЕФІКСАЛЬНИЙ СПОСІБ

Префіксальний спосіб - це спосіб творення слів за допомогою словотворчих префіксів (давати® надавати, хто® ніхто, в'язати® вив'язати).

ПРЕФІКСАЛЬНО-СУФІКСАЛЬНИЙ СПОСІБ

Префіксально- суфіксальний спосіб дозволяє створювати слова одночасним додаванням до твірної основи словотворчого префікса і суфікса (межа® безмежний, при дорозі® придорожній).

БЕЗАФІКСНИЙ СПОСІБ

Безафіксний спосіб (відкидання значущих частин) - це спосіб творення слів шляхом укорочення твірного слова (переходити® перехід, нічний® ніч).

ОСНОВОСКЛАДАННЯ

Основоскладання - це такий спосіб творення слів, при якому дві і більше основ поєднуються в одне слово (хмари чесати® хмарочос, синій + жовтий® синьо-жовтий).

СКЛАДАННЯ СКОРОЧЕНИХ СЛІВ

Складання скорочених слів - це спосіб творення слів скороченням основ кількох слів. Твірні основи при цьому можуть бути повними (залізобетонний) і скороченими (абревіатура різних типів - мінпраці, вуз, зарплата, КПІ - Київський політехнічний інсттитут).

Повні основи можуть поєднуватися за допомогою сполучних голосних о (після твердих приголосних), е (після м'яких приголосних) та є (якщо основа закінчується на й): паровоз, світогляд, краєвид, зорепад.

Прикметники, що утворюються на базі підрядної сполуки, пишуться разом (червоноармійський, однокімнатна), а прикметники, утворені за допомогою сурядної сполуки слів, пишуться через дефіс (зелено- білий, науково- технічний).

НЕМОРФОЛОГІЧНІ СПОСОБИ СЛОВОТВОРЕННЯ

При неморфологічних способах творення утворення нового слова відбувається:

САМОСТІЙНІ ЧАСТИНИ МОВИ

ТВОРЕННЯ ІМЕННИКІВ

Нові іменники найчастіше виникають від іменників, прикметників, числівників і займенників:

ТВОРЕННЯ ПРИКМЕТНИКІВ

Нові прикметники творяться від іменників, дієслов та інших прикметників:

ТВОРЕННЯ ЧИСЛІВНИКІВ

Числівники творяться:

ТВОРЕННЯ ЗАЙМЕННИКІВ

Займенники виникають від інших займенників:

ТВОРЕННЯ ДІЄСЛІВ

Дієслова виникають:

ТВОРЕННЯ ПРИСЛІВНИКІВ

Прислівники творяться від іменників, прикметників, числівників, дієслів, дієслівних форм та прислівників:

СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ

ТВОРЕННЯ ПРИЙМЕННИКІВ

Прийменники виникають:

ТВОРЕННЯ СПОЛУЧНИКІВ

Сполучники творяться: