Транскрипція - Фонетика - Каталог статей - Правила української мови

Вітаю Вас Гість | RSS

Правила Української мови

Четвер, 08.12.2016, 14:49
Головна » Статті » Фонетика

Транскрипція
Транскрипція (від латинського ігапвсгірНо — переписування) — це спеціальне письмо, запроваджене для точної передачі звукового складу слів і текстів.
Розрізняють три типи транскрип-ції: фонетичну, фонематичну та практичну.
Фонетична транскрипція — спосіб передачі на письмі усної мови з усіма її звуковими особливостями.
Фонетична транскрипція ніби «фотографує* реальну вимову, графічно фіксує фізико-акустичні властивості звуків на певному відрізку мовлення.
Фонетична транскрипція україн-ської мови будується на основі укра-їнського алфавіту з використанням додаткових надрядкових знаків, які називають діакритичними (від грецького (НакгНікой — розрізнювальний).
Основні правила транскрипції
•    Слова або речення, що транскрибуються, беруться у квадратні дужки [ ].
•    Усі слова — як самостійні, так і службові — пишуться окремо й обов’язково з наголосом, якщо в слові є два й більше склади.
•    Не вживаються великі літери та розділові знаки. Замість розділо-вих знаків використовують верти-кальні риски: у середині речення одну, у кінці — дві.
•    Не використовуються зовсім букви алфавіту: я, ю, є, ї, й, щ, ь. Апост¬роф теж не фіксується:
[м/ата], [іун'іст], [шчаста].
•    Застосовуються такі додаткові літери й розрізнювальні знаки:
[а] — значок, поставлений угорі над буквою, позначає наголос;
[пі] — скісна рисочка, поставлена вгорі з правого боку букви, позна¬чає м’якість приголосного:
[т’ін], [бс’ін ];
[лі’] — цей знак (апостроф) ставить¬ся вгорі з правого боку букви для позначення пом’якшеної вимови твердих приголосних:
[оп’івноч’і], [т'м’ани і ];
[н:] — двокрапка з правого боку букви позначає довготу приголос-ного звука:
[знан:а], [тін:у];
[дж] > [дз] — для позначення зли¬тих звуків (африкат) використову¬ються дві літери, що з’єднані вгорі дужкою («дашком»):
\божола\, [ґедз];
[ ] ] — літера і передає середньо-язиковий звук [у ], уживаний тіль¬ки перед голосними:
Ціжак], []аблуко], [мо]е], [дба}еш], [зна)ут\,
[еи], [ие], [оу] — для позначення нечіткого голосного звука (ненаго- лошений склад) вгорі справа від ос¬
38
 
Фонетика. Графіка. Орфоепія
новної букви пишеться маленька літерка, що вказує звук, до якого наближається основний звук у слабкій (ненаголошеній) позиції: [зеирнд ], [жиет':а], [зоузула];
[*/]> ['£] — Для позначення нескла- дотворчих приголосних [в], [у] ста-виться дужечка над літерами: [day], [даіте], але [давати]; [гаі], але [га]ок];
[/] — вертикальна риска на місці розділових знаків у реченні;
[//] — дві вертикальні риски в кінці речення.
Примітка. У шкільній практиці застосо-вується спрощена фонетична транскрип¬ція, яка близька до орфографічного запису. Існує ще деталізована (фонологічна) тран¬скрипція, яку використовують учені-лінг- вісти для записів у діалектологічних експе¬диціях, спеціальних наукових працях тощо.
Приклади фонетичної транскрипції слів
Запоріжжя — [запор'іж’ :а], Святослав — [св’атослау], Наддніпрянщина —
[над:ніпраншчиена], єдність — [jednicm ], ім’я — [iMja], мрія — [Mp'ija], письменник — [пиесмен:ик], різьбяр — [різ б’ар], яблуня — [іаблуна],
кожух — [коужух], джерело — [ожеиреилд],
дзвін — [дз'в’ін], читайте — [чиетаї те], під’їжджаю — [п’ід]іж§жа}у], розширити — [рош:йрити], пасуться — [пасуц’:а].
Зразок фонетичної транскрипції тексту
Орфографічний запис:
Хай це, можливо, і не найсуттєвіше, але ти, дитино, покликана захищати своїми долоньками
крихітну свічечку букви «ї», а також,
витягнувшись на пальчиках, оберігати місячний серпик букви «є», що зрізаний з неба разом із ниточкою.
Бо кажуть, дитино,
Що мова наша — солов’їна.
І. Малкович.
Фонетичний запис (транскрипція): [хаі це / можливо / і неи наісут:ев’іше / але ти / диетйно / покликана захиешчати свО]іми долонками крйх’ітну св’ічеичку букви / ]і / а також / вйтагнуушис на палчиках / обеирігати м’ісачниі серпик букви / уе / шчо зр'ізаниі з неба разом із нйточкоіу // бо кажут / диетйно / шчо мова наша / солов}іна //]

Фонетична транскрипція застосо-вується в діалектологічних записах, у наукових працях з фонетики, часто в словниках іноземних мов тощо.
Фонематична транскрипція до¬сить близька до орфографічного за¬пису, вона передає тільки фонемний склад морфем, слів і текстів, а не всі відтінки звуків мови, у яких реалізу¬ються фонеми.
Наприклад, слово вчаться у фоне-тичній транскрипції записують так: [учац':а], а у фонематичній [вчат'с'а].
Проте в навчальній літературі не-рідко об’єднують обидва види тран-скрипції, а деякі позначки опускають — залежно від мети транскрибу¬вання слів.
Практична транскрипція — запис засобами національної абетки чужо-мовних власних назв, термінів та інших неперекладних слів. Цей різ-новид транскрипції не виходить за межі графіки мови, що запозичує. Практичною транскрипцією корис-туються для перекладу технічної до-кументації, для географічних карт, путівників тощо.

Переглядів: 16853 | Коментарі: 2
Всього коментарів: 2
2  
Не правда не правдаааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааа аааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааа.

1  
Неправда

Ім`я *:
Email *:
Код *: